Скиф [Off] [#] (03.04.2011 / 19:39)

Історія кохання.
Життя дивна річ і ніколи не знаєш що і де з тобою відбудеться
так і наш герой.. герой не втому сенсі що герой а в тому сенсі..ну ви зрозуміли..
так от наш герой звичайний..ну а що ви думали? що пишуть тільки про незвичайних чи не звичних людей??е ні))пишуть якраз про звичайних ну або майже звичайних , то вже як пощатисть)))
скажете: бозон менше тексту??гг ну не можу йа писати коротко краще вже кубик тексту викласти(викласти а не накласти нуну) , то все через відсутність чи то таланту чи то талану))гг
так от вернемось до нашої сумної , чи веселої , то вже як для кого, історії))
події що відбудуться далі..чи вже колись відбувались.. чи відбуваються..яка різниця так от ці події в місті .. ну скажімо.. та яка різниця? в місті де є який завгодно громадський транспорт)гг
ранок типова маршрутка "Богдан" всі з нас знають вранішні маршрутки)для кожного вона своя і водночас маршрутка вранці завжди спільна)
звичайний хлопець, сидить на звичайному задньому сидінні, маршрутки яка зупинилась на звичайній зупинці для звичайних маршруток..
і от звичайні двері звичайної маршрутки відчиняються і в неї заходять люди.. та що це??
хлопець звертає увагу на не ЗВИЧАйНУ дівчину)гг вона наче втілення янгола..вона наче не народилась на цей світ, а одразу спустилась в цей сірий світ з різнобарвних небес, вона - втілення краси, вона- втілення досконалості, вона- втілення генію природи і надприроди водночас.
Неначе розряд електричного струму пронизує тіло нашого героя..від кінчика мізинця до маківки голови.. він закохується.. закохується до нестями.. в те миле прекрасне створіння що затиснуте між скупченням звичайних людей в звичайній маршрутці яка невпинно шаркає звичайними протекторами по звичайних Українських містах
нарешті, нарешті він зустрів свою долю, йому наввіть не треба закривати очей щоб побачити своє щастя з нею.. ночі нестримного коханя... щасливі дні .. незабутні свята.. тяжкі хвилини недовгих розлук (бо вона похїхала до мами).. він уже грає у футбол з їхнім спільним сином Богданчиком...
та раптом.. раптом.. та нє то не Богданчик розбив мячем вітрину..ні ні ні ..
наш герой придивляється до обличчя дівчини і розуміє .. хай йому грець.. що це .. та ну.. він бачить який не гарний.який безобразний.який жахливий.. не естетичний (не побоюсь цього слова) у (вже його ) незабутньої дівчини рот.. і це як перший .. перший пролісок проорокує бурхливу весну.. але огидний рот це скоріше перший пожовклий листок який пророкує осінь.. зиму і брутальну смерть без права на поховання в межах кладовища..
так і ці неприємні контури губ .. цей блідий противний колір губ ...пророкує швидке і стрімке руйнування того сильного , міцного і здавалось вічного кохання яке виникло так несподівано і так підступно..
звичайна маршрутка прошаркала своїми звичайними протекторами відведений відрізок шляху від зупинки до зупинки... звичайні люди вийшли на звичайну зупинку для звичайного транспорту...хаотичний рух в масі людей в чреві звичайної маршрутки закінчився.. вона рушила далі шаркаючи своїми звичайними протекторами по звичайному асфальту звичайного українського міста.. до наступної звичайної зупинки для таких же звичайних маршруток.
а що наш герой??сидить собі .. і відчуває вітер змін..його твердий непохитний світ .. його Петр, його камінь розколюється на шматки і розлітається в сторони.. ще хвилину назад він чітко знав яке янголя має бути його дружиною.. і от це противний кислий , огидний рот, невпинно руйнує його світ його мрію пожирає як голодне , огидне створіння пожирає наші тіні коли сонце сіда за небосхил
але світле і сильне почуття не хоче здаватись воно шепоче в ліве вухо нашого герой " Ну бувають і гірші роти, нааабагато гірші роти..ну перестань.. ну візьми мячика ну копни його Богданчику " але той страшний звір той рот не здається.. і о лихо * в цей момент сплескує руками, закриває обличчя* він відкривається
і наш герой чує звук яким можна вбити отой мільйард китайців якщо вони почнуть війну проти світу - " Я вже підїзджаю"
Камінь кохання пішов на дно , тільки й булькнув.. і нема.. нема хоч гукай хоч шукай.
Нема і все тут звичайна маршрутка , звичайні люди.. біля звичайного геройа звільнилось місце.. і о ні.. ой лишенько чому з тих усіх звичайних людей саме вона мусить всістися на оте звичайне місце звичайної маршрутки біля звичайного хлопця???чому?чому??
він дратується він ніколи не вімів ненавидіти, але він ненавидить.. він хоче щоб вона встала , вийшла.. вона його дратує це огидне приземлене створіння ..йаке зявилось у цей сірий світ для того щоб зробити його ще гіршим..
і от звичайна маршрутка таки дошаркала звичайними протекторами до звичайної зупинки для звичайних маршруток у звичайному Ураїнському місті, відкрилось чрево її і повалили з неї звичайні люди .. а хтось навіть і вийти умудрився.. та все одно вони звичайні..ггг
і от вийшла звичайна дівчина на звичайну зупинку а маршрутка понесла далі собі того звичайного хлопця який пережив таку звичайну історію кохання і розчарування..
так то (С) Бозон той що Хіггса