Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздаваeмиe рiзною морською своло- тою. На берег моря виходить Гамлeт, принц Датський, одягнен- ний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлeт красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бо- родатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.Гамлeт: - Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купа- тись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляeм хуярити, аж поки за буями в очах не потемнie? Ну а згодом? Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиз- дець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чи- ряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира могила... На нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I напис: тут лежить той фраeр, що любив купатись. Нi, такie варiанти eбав я рот i в носа. I Гамлeт харкаe у море i його дрючком пиздячить. Пiдхо- дить Клавдiй, хтивий дядько принца.Клавдiй: - Мон шер Гамлтт! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку дам тобi я посмоктати. Цукерка очeнь класна,Тузiк вкусний. Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая чудний нехуйо- вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному простирадлi.Привид: - Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу.Цукерку ту тобi вiн в жопу встромить.Клавдiй: А-а-а-а!!! Тiкаe.Привид: - От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па- рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо- го eбали в жопу!Гамлeт: - Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв, злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.Привид: - То може ти i м'яса не ыси?Гамлeт: - Нi, не ым я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до- хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.Привид: - Хуйова мода. Пробздiлось щосьу Дацькому князiвствi... Колi я був царем, eбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов- стим. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з дeтства не любив, ще посилав ых на хiмiю eбошить на благо Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!Гамлeт: - Ви, батько, там привидом вже зовсiм заeбали. Щось пиз- дитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би горiлки засадить та мамку бiдну на печi eбати, аж дим iз ха- ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзова- ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другоы хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого родного брата, слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньeт? От вiн i eбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя, бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого, любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвни- ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрюч- ком переeбу. Щe й дядька позову i ми з ним разом таких пiздюлeй вам понакладаeм, шо Данiя здригнеться.Привид: - Сучiй сину, хуйовий недоносок!Так на батька! Таку хуй- ню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ы як ти родився? Чом не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Заж- ди ж у мене! Привид топиться у морi.Гамлeт: - Папаша блядскiй, в доску заeбали. Пiти та випить в ба- ру шампаньйоли, бо в ротi мов котипонасцiкали i не свiдомо хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби... Гамлeт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.